Як приймати свій вік: поради психолога

Приймати себе і свій вік, адекватно оцінювати сильні та слабкі сторони, відзначати переваги та визнавати помилки – важливі складові усвідомленого ставлення до себе, що в свою чергу, впливає на внутрішній стан та ментальне здоров’я в цілому.

Психолог Наталія Вовк, директор “Центру Томалогії” – самопізнання та розвитку, спеціально для VITAGURU розповіла, як приймати свій вік, і чому нас так хвилює це питання.

“З тілом, його красою і віком у людини пов’язано дуже багато. З одного боку, до тіла і краси ми можемо ставитися як до належного: воно є з нами з народження і буде завжди. З іншого боку, воно дозволяє здійснювати певні дії, його привабливість виділяє нас на фоні інших людей, що дозволяє зустріти потрібного партнера, народити дітей, і т.д.

Тому, до тіла, його привабливості та віку у нас існують такі ж очікування і побоювання, як і до себе, свого інтелекту, своїм якостям і вмінням”, – пояснює психолог.

Все, що людина вважає для себе важливим, поставлено на контроль у її розумі. І з певною періодичністю, вона “звіряє” план з фактом своїх досягнень.

“Добре, коли результат збігається з очікуваннями, а якщо ні, ми можемо почати нехтувати собою, ще більше підтягуючи до уявної досконалості, тому що ще стільки всього треба зробити і встигнути, а час не йде назад”, – продовжує фахівець.

У різному віці ставлення до своїх років у людини різне.

У дитинстві дитина взагалі не піклується про свій вік, вона поспішає вирости і стати дорослою. В юності люди 30 – 40 років здаються нам глибокими стариками. У віці від 25-35 років людина ще не часто замислюється про вік, використовуючи життєвий ресурс на повну, хоча вже починають прилітати “перші ластівки” роздумів щодо віку, та суміжні питання – пошук супутника життя, партнерства, материнства чи батьківства, самореалізації, здоров’я, старості.

“Ближче до 40 років людина переживає кризу середнього віку. І це абсолютно нормально: в цей момент відбувається переосмислення і заміна глибинних цінностей, і людина повинна змінюватися відповідно. Але якраз період переосмислення і змін може затягнутися, бо включається опір неминучому – віку, і пов’язаним з цим змінам у всіх сферах життя.

Людина на якийсь час входить в фазу “як ніби все вже було, і далі більше нічого вже не буде”, і вона може цього злякатися, почати посилено уникати, завдаючи шкоди своєму фізичному та психічному здоров’ю”, – пояснює Наталія Вовк.

Такі кризи відбуваються не лише у 40 років. Менш значимі трапляються з певною періодичністю, але суть одна: потрібні зміни до підходу до себе та свого життя.

“Ми можемо продовжувати поліпшувати тіло, серйозно турбуватися питаннями збереження молодості, в крайньому ступені доходячи до “зацикленості” на собі та своїй привабливості, тому що саме з цим у нас пов’язано отримання від життя бажаного”, – продовжує психолог.

Прийняти своє життя, свій вік, своє тіло можна просто зараз. І це те, у що потрібно вкластися.

“Щоб уникнути ментальних пасток і прикрих переживань, пов’язаних з віком, необхідно вже зараз вчитися правильно взаємодіяти із собою: відрізняти, що проеційно, а що – реально; вчитися переосмислювати те, що відбувається, синтезуючи досвід, не проектувати минулий, невдалий досвід на все подальше життя; вчитися виходити на цілісне сприйняття того, що відбувається; “почистити” свої цілі, щоб вони були реалістичні та досяжні, а не просто “висіли” на ментальній шкалі вимог до себе”, – радить фахівець.

Найголовніше – не відкладати життя на потім!

“Кожен момент життя неповторний. І шкода, якщо в ньому нас не було, тому що ми в ньому не були присутні, а були у своїх думках, проекціях, бажаннях. Навколо нас і з нами завжди щось відбувається, і необхідно бути усвідомленим по відношенню до себе та свого життя, щоб не пропустити дари кожного сезону свого життя”, – підкреслює психолог.

Читайте також: Як підвищити самооцінку.

Більше цікавого читайте на наших сторінках Facebook & Instagram.