Як підвищити самооцінку

Коли необхідно дати оцінку іншій людині, зазвичай ми не маємо труднощів. Нам зрозумілі її якості, сильні та слабкі сторони. І у нас не виникає труднощів сказати, яка у неї самооцінка.

Психолог Наталія Вовк, директор “Центру Томалогії” – самопізнання та розвитку, спеціально для VITAGURU розповіла про ознаки заниженої та завищеної самооцінки, і дала декілька важливих порад.

“Про людину із завищеною самооцінкою зазвичай говорять, що у неї зашкалює зарозумілість. Чому? Швидше за все через те, що вона не враховує кордонів інших людей, легко їх порушує, не думаючи про їхні почуття і наслідки своїх дій та слів для самої людини і оточуючих. Швидше за все, для неї самої все нормально, а ось з точки зору оточення їй не завадило б бути уважнішою, м’якшою, більш чутливою до потреб інших людей.

Такі дії впливають не тільки на взаємостосунки, але й на результати спільних дій”, – говорить фахівець.

Занижена самооцінка говорить про упереджене ставлення до себе, тобто, людина може бути надмірно вимогливою до себе, орієнтованою на добре ставлення до себе інших людей, зашкоджуючи своїм інтересам.

“Зазвичай такій людині складно говорити “ні”, вона чутлива та вразлива. При цьому, здебільшого, невдачі або помилки вона схильна пов’язувати із собою, караючи себе за недосконалість дій, думок і почуттів. Вона може бути надмірно самокритичною по відношенню до себе.

Звичайно, і у неї настає точка кипіння, вона вибухає, вже не турбуючись про почуття інших людей, може конфліктувати, яскраво висловлювати свої емоції, а після цього знову буде концентруватися на собі, звинувачуючи: як вона могла собі таке дозволити, і яке відношення мають інші люди до її емоційних сплесків?”- пояснює психолог.

Адекватна самооцінка – золота середина, коли людина вміє відзначати свої достоїнства, визнавати свої помилки, але не як свою недосконалість або неспроможність, а як усвідомлення своїх можливостей та обмежень на конкретний момент.

“Людина з адекватною самооцінкою здатна усвідомити і визнати факт. Маючи справу з фактом, не підміняючи поняття, у людини залишається конструктивна можливість зрозуміти, над чим їй потрібно працювати, чого варто навчитися. Вона віддає собі звіт у тому, що точно робити не буде, і на що точно не підпишеться.

Така людина приймає виклик і його наслідки. Вона не ховається і не афішується. Вона відкрито може сказати іншому про себе, про свої відчуття і своє бачення ситуації, залишаючи іншому право на власну думку. Вона буде співпрацювати, так як розуміє, що одноосібна думка не завжди відповідає цілісному розумінню картини того, що відбувається”, – говорить Наталя Вовк.

Головне: почати з правильного ставлення до себе, своїх думок, своїх відчуттів.

“Те, що відбувається з нами, як зовні, так і всередині, є фактом, який завжди показує, що є на даний момент. Оцінювати і приходити до остаточного висновку “який я поганий/або хороший” не варто, ми ж завжди різні!

Така взаємодія із собою дозволить без самодіверсіі почати адекватно оцінювати свої можливості і свої обмеження. Обмеження – показник того, що ми щось ще не вміємо, не знаємо, і якщо нам потрібно, можемо цьому навчитися. І тоді вони поступово переростають у наші нові можливості”, – пояснює фахівець.

Навчитися виражати іншим своє розуміння через “я-висловлювання”.

“Це необхідний навик! Інші люди не народжені, щоб зіпсувати нам життя, як нам іноді здається. Вони не проти нас, вони – за себе! Висловлюйте своє розуміння через “я-висловлювання”.

Тут є один важливий момент: коли ми чуємо на свою адресу “ти-висловлювання”, зверніть увагу, як щось всередині нас стискається. Це пов’язано зі страхом оцінки, який поселяється в нас у ранньому віці, і перерости який ми маємо шанс через свідомі зусилля. Для цього будьте присутніми в комунікаціях, тобто, нехай ваша увага буде прямо тут і зараз, і не відволікається на сторонні думки про минуле або про майбутнє. Тоді ви зможете нагадати собі, що яким би чином інша людина не висловлювала свою думку, це не спрямоване особисто на вас. Тоді ви можете попросити іншу людину не говорити про вас, так як це його суб’єктивна думка, а говорити про ситуацію, що його хвилює, як вона бачить шляхи її вирішення, а не вас, як людину, як особистість”, – говорить Наталія.

І найважливіше: не потрібно прагнути до перфекціонізму.

“Перестаньте так наполегливо прагнути до нездійсненного перфекціонізму! Це виснажує сили, а не додає їх”, – радить психолог.

Читайте також: Як бути і відчувати себе щасливим.

Більше цікавого читайте на наших сторінках Facebook & Instagram.