Вероніка Булавицька: Будь-яка криза чи невдача – це можливість змінити своє життя на краще

Вероніка Булавицька – бізнес-тренер, персональний та командний коуч, НЛП – майстер.

Майже 20 років Вероніка працює на ключових посадах в міжнародних авіакомпаніях Lufthansa, Air Astana та інших, має дві вищі освіти, продовжує безперервно підвищувати кваліфікацію та самовдосконалюватися в улюбленій справі. Також Вероніка – любляча мама та завзята мандрівниця, яка відвідала 75 країн світу.

В інтерв’ю VITAGURU вона розповіла про те, як прийшла в коучинг, поділилася, як пережила професійне вигорання, і пояснила, чому будь-яка криза або невдача – можливість змінити своє життя на краще.

Вероніка, розкажіть про себе. Чим ви зараз займаєтеся?

У мене майже 20 років експертності в авіаційній сфері, з невеликою перервою.

І в цій перерві я вивчала коучинг та НЛП. Закінчила чотирьох-модульну програму Міжнародного Еріксоновського Університету Коучингу, вчилася у Мерилін Аткінсон, Роберта Ділтса, Стівена Гіллігена та Френка Пьюселіка, які є засновниками та розробниками методу.

У свої 18 років я не знала, чим хочу займатися, але точно знала, що хочу подорожувати, тому вибрала авіаційну індустрію.

Як ви зрозуміли, що хочете займатися коучингом?

Я прийшла до коучингу, коли переживала велике професійне вигорання. Це був 2015 рік, в той час я була комерційним директором “Аерофлоту”. У мене народилася дочка, і я намагалася поєднувати материнство і роботу, причому прагнула на 100% досягти успіху і в одному, і в іншому. В результаті у мене зовсім не залишилося часу для себе, але я не могла визнати, що не справляюся з цими двома завданнями, з тими вимогами, які собі висунула. Це призвело до емоційного вигоряння.

Піти з роботи для мене означало – здатися, а я не могла прийняти таке рішення. Коли ж уряд України заборонив літати “Аерофлоту” в Україні, я зітхнула з полегшенням.

Тоді я зайшла в такий внутрішній глухий кут, що мені необхідно було зупинитися на якийсь час, щоб розібратися у собі. Я не розуміла, чим хочу займатися далі, але була переконана, що точно не повернуся в авіаційну сферу. В такому стані я провела півроку.

Вивчати коучинг, як новий підхід в менеджменті та бізнесі, мені порекомендувала моя приятелька, HR-експерт. І я пішла вчитися, щоб прокачати додаткові компетенції, але виключно для себе. Я не планувала працювати в цій сфері.

Розкажіть про перші кроки у новій професії

Все моє життя – дослідження самої себе. Я завжди розуміла, що відповідальність за те, що з нами відбувається – в зоні нашого впливу. Але мені не вистачало інструментів для того, щоб зрозуміти, як дійсно впливати на це. І коучинг став таким інструментом, відсутньою ланкою в розумінні того, яким чином все це влаштовано.

Першим тренінгом, який я відвідала, був “Квантовий розум” фізика Пітера Штефані про те, як працює наш мозок, як ми приймаємо рішення і створюємо свою реальність з точки зору квантової фізики.

Я дуже захопилася коучингом, і продовжила навчання. Щоб пройти сертифікацію Erickson Coaching International, необхідно було провести 25 годин рактичної роботи з клієнтами. Це стало для мене викликом. Спілкуючись з людьми в абсолютно новій для мене ролі, я досліджувала себе.

Коли ж я стала отримувати перші результати, я переконалася, що все це допомагає людям, і зацікавилася ще більше. Після двох модулів навчання я працювала зі своєю приятелькою, і коли вже після п’ятої сесії вона зізналася, що перестала пити антидепресанти, я зрозуміла, наскільки цей метод дієвий.

Потім я сертифікувалася як НЛП-майстер, закінчила тренерський тренінг у Мерилін Аткінсон, вчилася у Роберта Ділтса. Усе розвивалося стрімко і швидко, і вже через рік я стала проводити тренінги, народився проект Vision Breakfast by Марися Горобець – я була спікером на її першому “Сніданку”. Марися була однією з моїх перших клієнток, була на всіх моїх тренінгах, а я – на всіх її “Сніданках”, і надалі у нас народилося безліч спільних проектів. Я безмежно вдячна Марисі та нашій спільній творчості.

Зараз коучинг – ваш основний вид діяльності? Чи вважаєте ви це своїм покликанням?

Зараз це мій паралельний вид діяльності. Я працюю з такими запитами, як фобії, різні види залежностей, проблеми надлишкової ваги. В основі будь-якої такої проблеми лежить внутрішній конфлікт, який розділяє людину на частини. З одного боку, є бажання щось змінити (схуднути, почати займатися спортом, перестати палити), а з іншого боку – щось недосліджене, тіньове. У цього небажаного поведінки є так званий “позитивний намір”. Є якась важлива задача, яку людина вирішує саме завдяки цій звичці, яка з точки зору здорового глузду сприймається, як небажана. Поки позитивний намір не усвідомлено і не задоволено, людина дуже рідко може змінити небажану поведінку.

Я розлучилася, і все-таки повернулася в авіаційну сферу – Air Astana запропонували приєднатися до них. Я дуже довго обмірковувала цю пропозицію, і на даний момент це моя основна робота.

Як вам вдається поєднувати дві такі різні професії?

Сьогодні такий час, коли за своє життя людина може збудувати кілька різних кар’єр. Я продовжую вчитися і в коучингу, і в своїй основній діяльності. Зараз я перестала проводити тренінги, залишила лише індивідуальну роботу з клієнтами.

В авіакомпанії Lufthansa за 12 років я займалася абсолютно різними речами: від простих сервісних функцій – продажу квитків, реєстрації пасажирів, кризових і форс-мажорних ситуацій, до розробки стратегій продажів у масштабах ринку в цілому.

Основне, чого я там навчилася – я стала експертом в сервісі та в обслуговуванні клієнтів.

Я думаю, що тепер зможу поєднати цю експертність з коучингом, і створити щось нове. Так я створила тренінг про сервіс, в основі якого лежить концепція, що будь-який продаж – це сервіс, і будь-який сервіс – це продаж.

Якщо продаж не привела до повторного продажу, то ймовірно, сервіс не був наданий на рівні, необхідному клієнту. Наявність сервісу передбачає пост-продаж. Однією з помилок є те, що люди продають так, як хотіли б, щоб продали їм. Насправді, необхідно продати так, як хоче цього клієнт.

Одна з причин, окрім фінансової мотивації, з якої я повернулася в авіаційну сферу – мої внутрішні трансформації. Мені було цікаво, як я змінилася.

Адже коучинг – це зовсім інший підхід до спілкування, де найважливіше – безоціночність. Робота з людьми – це про терпіння, про час, і тут будь-яке питання, будь-яка розмова може стати доленосною.

Як правильно розставити пріоритети, щоб керувати часом і власними ресурсами?

Я вважаю, що для того, щоб дотримуватися балансу у всіх сферах життя, в першу чергу потрібно робити те, що подобається. А часом управляти неможливо. Так, це дуже цінний і непоправний ресурс. Але єдине, чим ми можемо управляти, це – фокусом своєї уваги, а для цього повинна бути певна внутрішня система. Я – прихильник гнучких систем, оскільки коли є жорсткі рамки, людина перестає бути мобільною і чутливою до змін, до того, що відбувається.

Взагалі, для всього що важливо, часу ніколи не бракує. Якщо людині на щось не вистачає часу, значить це для неї не важливо. Коли людина слідує за тим, що їй дійсно подобається, коли отримує задоволення від своєї діяльності, її часовий простір формується потрібним чином.

Як ви справляєтеся з життєвими викликами? Що вас мотивує?

По-перше, якщо мене щось дуже засмучує, я ридаю. І своїм клієнтам кажу – “плачте на здоров’я”. Емоції потрібно переживати, приймати і відпускати, а не накопичувати в собі. Ми їх проживаємо і рухаємося далі.

По-друге, я дуже багато сміюся над собою. Є життєві кризові ситуації, які можна прожити, лише посміявшись над собою. Посміятися і відпустити. І це те, що я рекомендую своїм клієнтам.

По-третє, більшу частину часу я перебуваю в сьогоденні і, наприклад, карантин пішов мені на користь – я більше стала працювати з клієнтами, більше часу проводжу з донькою.

Але знаходитися в сьогоденні, не означає не пам’ятати свого минулого, або не планувати своє майбутнє, це означає відокремлювати ці думки від реальності, від того, що відбувається тут і зараз. Головне – фокусуватися на тому, що у нас є, і що хотілося б додати, щоб йти до своїх цілей.

Завжди, коли чогось немає – немає роботи, чоловіка, дитини, є щось інше – вільний час, можливість подорожувати, займатися собою. І так в усьому. Я постійно треную себе, щоб бачити світ таким чином.

Як правильно ставити цілі? Це повинна бути довгострокова стратегія чи маленькі кроки?

У кожного своя стратегія, і те, що підходить для мене, не підходить для іншої людини. У кожної людини свій шлях і свій спосіб отримувати результат. Не існує безцільних людей, або людей, у яких відсутній талант, просто є певні пригнічені речі, які ми за допомогою коучингу “розпаковуємо” і все стає на свої місця.

В першу чергу, мета повинна бути важливою для самої людини.

І далі ми працюємо над кожним етапом: мета повинна бути підконтрольна, досяжна, вимірювана і визначена у часі. Також у коучингу ми створюємо бачення: щось більше, заради чого необхідно домагатися цієї мети, і цей шлях ми розбиваємо на маленькі кроки.

Природно, на кожному етапі у людини виникають страхи – на моменті постановки мети, впровадження та завершення. Це страх мріяти, страх невдачі, страх бути неприйнятим існуючою системою, адже вона стане іншою, зміниться, коли реалізує свою мету, і страх завершити, отримати довгоочікуваний результат, як це не парадоксально.

І на кожному етапі мета перевіряється на прихильність. А прихильними ми можемо бути лише до того, що для нас дійсно важливо.

Що найголовніше в самореалізації: успіх чи досвід та невдачі?

Як тільки людина хоче щось реалізовувати в цьому світі, вона обов’язково стикається з опором зовнішнього середовища. Так звані невдачі і проблеми будуть завжди, це – частина реалізації. Тому успіх, в тому числі і фінансовий, визначається не стільки наявністю або відсутністю проблем, а нашим до них ставленням.

Важливо наше ставлення до того, що відбувається, а рішення завжди знайдуться. Немає людей, які легко проходять через зміни, ми завжди будемо відчувати страх, гнів, розчарування.

Світ – це величезна система, і що б не відбувалося, в цьому завжди є сенс. У всьому є позитивний намір для кожного.

Коучинг завжди працює в позитивному ключі, одна з функцій коуча – підтримати клієнта у вірі в самого себе.

Є основні принципи, на яких базується коучинг Мілтона Еріксона:

1. З усіма людьми все гаразд, просто всі ми різні. Людям непросто проявляти свою унікальність, тому що наше суспільство дуже оціночне, і вимагає, щоб люди в ньому були успішні, але це дуже вузький шаблон, який вбиває мотивацію.
2. Будь-який намір у людини – позитивний. Багато хто просто не вміє цей намір реалізовувати екологічно, тому що ніхто цьому не вчить, немає такого поняття як емоційний інтелект, управління своїми емоціями, усвідомленість.
3. Ми завжди робимо найкращий вибір. Людина завжди робить найкращий вибір в конкретний момент в рамках свого розвитку, своєї усвідомленості. Так, цей вибір може бути неекологічним, але він все одно – найкращий.
4. У кожного є все необхідне для досягнення мети, є всі необхідні ресурси. Де наш фокус реальності – там енергія.
5. Зміни неминучі і вони будуть завжди.

Як справлятися з невдачами, щоб не зупинитися на півдорозі до мети?

Варто правильно розуміти що таке “невдача”. Якщо ви зробили щось нове і все відразу вийшло, значить ви зробили щось старе, ви зробили те, що вміли робити раніше. Якщо ж ви робите щось, чого ніколи не робили, обов’язково щось піде не так, не вийде з першого разу. Часто люди вважають таку невдачу негативним досвідом, але це необхідний досвід, який потрібно тільки вітати. Самореалізуючись, людина робить щось нове, чого вона раніше не робила.

Будь-яка криза або невдача – це можливість змінити своє життя на краще. Криза для людини, як ядерне паливо для ракети. Це трамплін, можливість до зльоту, простір для зростання. Тому, я всіляко вітаю кризи, і вважаю, що це відповідь на наш внутрішній запит про зміни.

Які цілі ви ставите перед собою зараз? Поділіться планами на майбутнє.

Я ніколи не прив’язую себе до чогось одного. Так, зараз я експерт в авіаційній індустрії, я – коуч. Але я можу захопитися чимось іншим, і це теж стане моєю діяльністю. Я не знаю, що буде завтра, але у мене є експертність в різних сферах, і я б хотіла їх об’єднати.

У НЛП та коучингу я бачу велику перспективу і потенціал, як для освіти в цілому, так і для кожної людини зокрема. Сам по собі метод переводить стосунки з конкуренції у співробітництво, з протистояння – в прийняття, з опору – в цікавість. По суті – це інструменти, які дозволяють людині бути більш усвідомленим. Безумовно – в цьому напрямку я хочу розвиватися далі.

Наприклад, у 2018 році я координувала проект по роботі з уболівальниками “Реал Мадрида” та “Ліверпуля” під час фіналу Ліги чемпіонів УЄФА, який проходив у Києві. У проекті були задіяні 200 чоловік і три тімлідера. У нас в команді була “горизонтальна” система управління – кожна людина самостійно приймала рішення на своїй ділянці, і брала 100% відповідальності на себе. Це призвело до відмінних результатів.

Якщо говорити глобально, я б хотіла, щоб ці інструменти з’явилися в школах, в університетах, щоб були інтегровані в систему освіти, щоб все це стало доступним максимальній кількості людей.

Ще я планую отримати права пілота, вже знайшла школу. Поки я не можу сказати, що я буду пілотом і це стане моєю діяльністю, але точно так само я не загадувала, що буду працювати коучем (сміється).

Фото на обкладинці – Ярослава Трошина

Розмовляла – Катерина Тугушева

Більше цікавого читайте на наших сторінках Facebook & Instagram.