Дистанційне навчання: батьки і діти

Під час вимушеного карантину все частіше звучать заклики переходити на дистанційне навчання. Наскільки ми і наші діти готові до такої форми освіти? Давайте дізнаємося, що говорять про це психологи.

Дистанція

У зв’язку з обмеженнями школи перейшли на дистанційне навчання. Більшість дітей і їх батьків зіткнулися з таким досвідом вперше. Хоча сама по собі подібна форма освіти не нова і досить багато батьків добровільно перейшли на неї самостійно. Фахівці, зібравши досвід, дають поради батькам, як зробити цей період продуктивним:

• Збережіть звичний режим дня. Карантин – це не час для довгих прогулянок та ігор, тому постарайтеся виділити для навчання ті ж години, що і в звичайному режимі.
• Обраний канал зв’язку з учителями залишайте для навчання. Якщо вчителі ведуть уроки за допомогою соціальних мереж, нехай цей канал використовується за призначенням. Не дозволяйте дитині отримувати через нього зайвий інформаційний сміття.
• Не обмежуйте свободу дитини. Ви постійно вдома, але це не означає, що дитину потрібно контролювати кожну хвилину. Дайте йому час на самостійну роботу.

Живе спілкування

Локальні опитування школярів дають цікаві результати. Виявляється, самі діти вважають за краще вчитися в школі і неохоче приймають ідею дистанційного навчання. Адже освітній процес – це не тільки уроки, а й живе спілкування. І тут вже завдання педагогів організувати все таким чином, щоб включити елемент живого спілкування в свої уроки. Відмінним способом вчитися «вживу» можуть стати вебінари, коли залучення відчувають всі учасники. Можливо, педагогам знадобиться допомога батьків, щоб провести вебінари на високому рівні.

Дисципліна

Крім спілкування, існує і ще один важливий фактор, який робить дистанційне навчання не таким простим, як здається. Йдеться про дисципліну. У школі вона вимушена і звична, в той час як в домашній обстановці проявити чудеса самодисципліни складніше. І в цьому питанні найголовніше – це ставлення до подій всіх домочадців. Батьки – це перший оплот самодисципліни, і на їх плечі лягають функції завуча, директора школи і класного керівника. Тому не поспішайте дорікати дитини за лінь, якщо він не хоче робити уроки. Почніть з себе і проявіть волю. Психологи радять в нашій ситуації проявити не тільки жорсткість, а й гумор. Як вже говорилося, ситуація нетипова, тому долати її найкраще з посмішкою.